ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права власників земельних ділянок на вільний вибір напрямів їх використання

Законопроект
Порівняльна таблиця
Пояснювальна записка

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:



I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:



1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

1) у статті 20:

у абзаці другому частини першої після слів «земельних ділянок» додати слова «державної або комунальної власності»;

частину третю викласти в такій редакції

«3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється фізичними та юридичними особами - власниками земельних ділянок самостійно без отримання будь-яких рішень, дозволів та погоджень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Фізична або юридична особа - власник земельної ділянки для зміни її цільового призначення звертається до Державного кадастрового реєстратора територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки (за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України), у якій зазначає її кадастровий номер, існуюче та бажане цільове призначення, розмір нормативної грошової оцінки за існуючим та за бажаним цільовим призначенням, а також бажаний спосіб отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (особисто, поштою цінним листом з описом вкладення або в електронну вигляді за електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора).

До заяви додається копія документа, що посвідчує право власності заявника на земельну ділянку, та згода орендаря земельної ділянки на зміну її цільового призначення (тільки для земельних ділянок, переданих в оренду), а у разі якщо в результаті зміни цільового призначення земельної ділянки розмір її нормативної грошової оцінки зменшується, - також документ про сплату на казначейських рахунок відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування різниці у вартості земельної ділянки за нормативною грошовою оцінкою до та після зміни її цільового призначення.

Заява про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймається, якщо із заявою звернулася неналежна особа або подані документи не відповідають вимогам, встановленим абзацом третім цієї частини.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або формується і подається за електронним цифровим підписом заявника через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор в день отримання заяви розміщує її на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи, виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зазначені у статті 186-1 цього кодексу, зобов’язані протягом дев’яти робочих днів (включаючи день розміщення заяви) ознайомитися з поданою заявою та, у разі наявності встановлених законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією обмежень або прямих заборон щодо використання земельної ділянки за новим (бажаним) цільовим призначенням проінформувати про це заявника шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відомостей про такі обмеження або прямі заборони за електронним цифровим підписом керівника відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із обов’язковим посиланням на електронну адресу сторінки офіційного веб-сайту відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на якій розміщено текст відповідного нормативно-правового акту та/або містобудівної документації чи документації із землеустрою, що містять такі обмеження або прямі заборони.

Протягом десятого робочого дня (включаючи день розміщення заяви) державний кадастровий реєстратор вносить відомості про змінене цільове призначення земельної ділянки до Державного земельного кадастру разом із відомостями про обмеження у її використанні, що були оприлюднені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до абзацу сьомого цієї частини, на підтвердження чого видає заявнику (у спосіб, обраний ним при поданні заяви) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Підставою для відмови у внесенні згаданих відомостей до Державного земельного кадастру є лише:

наявність встановлених законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією прямих заборон щодо використання земельної ділянки за новим (бажаним) цільовим призначенням, про які органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зазначені у статті 186-1 цього Кодексу, проінформували заявника в порядку, зазначеному у абзаці сьомому цієї частини;

виявлення Державним кадастровим реєстратором недостовірності зазначених у заяві відомостей про приналежність земельної ділянки заявникові та/або про згоду орендаря земельної ділянки на зміну її цільового призначення (тільки для земельних ділянок, переданих в оренду) та/або про розмір її нормативної грошової оцінки за існуючим та/або за бажаним цільовим призначенням.

Відмова у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав наявності встановлених законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією прямих заборон щодо використання земельної ділянки за новим (бажаним) цільовим призначенням є підставою для повернення заявнику сплаченої ним на казначейських рахунок відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування різниці у вартості земельної ділянки за нормативною грошовою оцінкою до та після зміни її цільового призначення.»;

у абзаці другому частини п’ятої після слів «сільськогосподарського призначення» додати слова «державної або комунальної власності»;

у абзаці першому частини шостої після слів «особливо цінних земель» додати слова «державної або комунальної власності»;

2) у абзаці третьому частини першої статті 123 після слів «надання земельної ділянки» додати слова «державної або комунальної власності»;

3) у пункті «а» абзацу другого частини четвертої статті 136 після слів «зміни цільового призначення земельної ділянки» додати слова «державної або комунальної власності»;

4) у пункті «ґ» статті 141 після слів «земельної ділянки» додати слова «державної або комунальної власності»;

5) у пункті «а» статті 143 після слів «земельної ділянки» додати слова «державної або комунальної власності».



2. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 36, ст. 282):

1) у статті 1 у абзаці чотирнадцятому після слів «документації із землеустрою» додати слова «або заяви фізичної чи юридичної особи - власника земельної ділянки»;

2) у статті 50 в частині першій після слів «зміни цільового призначення земельних ділянок» додати слова «державної або комунальної власності»;

3) у статті 53 пункт «а» частини третьої викласти в такій редакції

«а) склад категорій земель та допустимих видів цільового призначення земельних ділянок кожної з них;».



3. У Законі України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 8, ст. 61):

1) у статті 21 частину другу викласти у такій редакції

«2. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної або комунальної власності, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відомості щодо цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, вносяться до Державного земельного кадастру також на підставі письмової заяви власника земельної ділянки, а відомості щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - також на підставі письмової заяви власника (користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності), - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони).»;

2) у статті 26

у частині четвертій абзац третій викласти у такій редакції

«оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель (разом із відповідними електронними документами), які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, та зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);»;

абзац четвертий виключити;

доповнити частиною сьомою такого змісту:

«7. Внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки приватної власності здійснюється відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України.».



4. У Законі України «Про охорону земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 39, ст. 349):

у частині другій статті 36 після слів «сільськогосподарського призначення» додати слова «державної та комунальної власності».



5. У Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 39, ст. 350):

у абзаці десятому статті 1 слова «встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду» виключити.



6. У Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 17, ст. 99):

1) назві Глави 11 після слів «земельних лісових ділянок» додати слова «державної або комунальної власності»;

2) у назві та тексті статті 57 після слів «земельних лісових ділянок» додати слова «державної або комунальної власності»;

3) у назві та тексті частини першої статті 58 після слів «земельних лісових ділянок» додати слова «державної або комунальної власності».



7. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

у статті 53-5 назву та абзац перший частини першої викласти у такій редакції

«Стаття 53-5. Порушення строку та/або порядку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою, або надання відомостей про встановлені законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією обмеження або заборони щодо використання земельних ділянок

Порушення посадовою особою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановленого законодавством строку та/або порядку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою, або надання відомостей про встановлені законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією обмеження або заборони щодо використання земельних ділянок -».



ІІ. Прикінцеві положення



1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві положення", який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.



2. Установити, що:

відомості про цільове призначення земельних ділянок приватної власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносяться, не підлягають відображенню у витягах з цього Реєстру, а також не зазначаються в дозвільних документах у сфері господарської діяльності;

відомості про цільове призначення земельних ділянок приватної власності, зазначені у документах, що посвідчують право власності на них, виданих до набрання чинності цим Законом, не підлягають застосуванню і не є підставою для відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.



3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити усунення невідповідності відомостей про цільове призначення земельних ділянок, що містяться у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру, відповідним відомостям у документації із землеустрою, у електронних та інших документах, що стали підставою для їх внесення.

 

Коментувати
Переглянути всі коментарі до цього законопроекту (0)

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права власників земельних ділянок на вільний вибір напрямів їх використання»

 

Зміст положення (норми) чинного законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Зміни до Земельного кодексу України

Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок

1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 3133-37 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

6. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення.

 

Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.

7. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок

1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється фізичними та юридичними особами - власниками земельних ділянок самостійно без отримання будь-яких рішень, дозволів та погоджень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Фізична або юридична особа - власник земельної ділянки для зміни її цільового призначення звертається до Державного кадастрового реєстратора територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки (за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України), у якій зазначає її кадастровий номер, існуюче та бажане цільове призначення, розмір нормативної грошової оцінки за існуючим та за бажаним цільовим призначенням, а також бажаний спосіб отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (особисто, поштою цінним листом з описом вкладення або в електронну вигляді за електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора).

До заяви додається копія документа, що посвідчує право власності заявника на земельну ділянку, та згода орендаря земельної ділянки на зміну її цільового призначення (тільки для земельних ділянок, переданих в оренду), а у разі якщо в результаті зміни цільового призначення земельної ділянки розмір її нормативної грошової оцінки зменшується, - також документ про сплату на казначейських рахунок відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування різниці у вартості земельної ділянки за нормативною грошовою оцінкою до та після зміни її цільового призначення.

Заява про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймається, якщо із заявою звернулася неналежна особа або подані документи не відповідають вимогам, встановленим абзацом третім цієї частини.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або формується і подається за електронним цифровим підписом заявника через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор в день отримання заяви розміщує її на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи, виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зазначені у статті 186-1 цього кодексу, зобов’язані протягом дев’яти робочих днів (включаючи день розміщення заяви) ознайомитися з поданою заявою та, у разі наявності встановлених законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією обмежень або прямих заборон щодо використання земельної ділянки за новим (бажаним) цільовим призначенням проінформувати про це заявника шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відомостей про такі обмеження або прямі заборони за електронним цифровим підписом керівника відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із обов’язковим посиланням на електронну адресу сторінки офіційного веб-сайту відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на якій розміщено текст відповідного нормативно-правового акту та/або містобудівної документації чи документації із землеустрою, що містять такі обмеження або прямі заборони.

Протягом десятого робочого дня (включаючи день розміщення заяви) державний кадастровий реєстратор вносить відомості про змінене цільове призначення земельної ділянки до Державного земельного кадастру разом із відомостями про обмеження у її використанні, що були оприлюднені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до абзацу сьомого цієї частини, на підтвердження чого видає заявнику (у спосіб, обраний ним при поданні заяви) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Підставою для відмови у внесенні згаданих відомостей до Державного земельного кадастру є лише:

наявність встановлених законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією прямих заборон щодо використання земельної ділянки за новим (бажаним) цільовим призначенням, про які органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зазначені у статті 186-1 цього Кодексу, проінформували заявника в порядку, зазначеному у абзаці сьомому цієї частини;

виявлення Державним кадастровим реєстратором недостовірності зазначених у заяві відомостей про приналежність земельної ділянки заявникові та/або про згоду орендаря земельної ділянки на зміну її цільового призначення (тільки для земельних ділянок, переданих в оренду) та/або про розмір її нормативної грошової оцінки за існуючим та/або за бажаним цільовим призначенням.

Відмова у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав наявності встановлених законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією прямих заборон щодо використання земельної ділянки за новим (бажаним) цільовим призначенням є підставою для повернення заявнику сплаченої ним на казначейських рахунок відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування різниці у вартості земельної ділянки за нормативною грошовою оцінкою до та після зміни її цільового призначення.

5. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 3133-37 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

6. Зміна цільового призначення особливо цінних земель державної або комунальної власності допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення.

Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.

7. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування

1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

-//-

Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування

1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки державної або комунальної власності із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

-//-

Стаття 136. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах

-//-

4. Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно доЗакону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів у разі звернення стягнення на земельну ділянку включає проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", встановлення стартової ціни лота, яка дорівнює ліквідаційній вартості земельної ділянки, що визначена за результатами експертної грошової оцінки земельної ділянки.

-//-

Стаття 136. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах

-//-

4. Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки державної або комунальної власності та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно доЗакону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів у разі звернення стягнення на земельну ділянку включає проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", встановлення стартової ціни лота, яка дорівнює ліквідаційній вартості земельної ділянки, що визначена за результатами експертної грошової оцінки земельної ділянки.

-//-

Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки державної або комунальної власності не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки державної або комунальної власності не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Зміни до Закону України «Про землеустрій»

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:

-//-

цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку;

 

-//-

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:

-//-

цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою або заяви фізичної чи юридичної особи - власника земельної ділянки у встановленому законодавством порядку;

-//-

Стаття 50. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

-//-

Стаття 50. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності або формування нових земельних ділянок.

-//-

Стаття 53. Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів

-//-

Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають:

а) цільове призначення земель;

б) землі, що знаходяться у власності, користуванні, в тому числі орендовані;

в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації;

г) необхідність і обсяги економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

ґ) заходи для забезпечення режиму використання земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання, а також відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок встановлення цих зон;

д) напрями природоохоронної діяльності.

-//-

Стаття 53. Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів

-//-

Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають:

а) склад категорій земель та допустимих видів цільового призначення земельних ділянок кожної з них;

б) землі, що знаходяться у власності, користуванні, в тому числі орендовані;

в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації;

г) необхідність і обсяги економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

ґ) заходи для забезпечення режиму використання земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання, а також відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок встановлення цих зон;

д) напрями природоохоронної діяльності.

-//-

Зміни до Закону України «Про Державний земельний кадастр»

Стаття 21. Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру

-//-

2. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

-//-

Стаття 21. Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру

-//-

2. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної або комунальної власності, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відомості щодо цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, вносяться до Державного земельного кадастру також на підставі письмової заяви власника земельної ділянки, а відомості щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - також на підставі письмової заяви власника (користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності), - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони).

-//-

Стаття 26. Внесення відомостей до Поземельної книги

1. При відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

2. Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

3. Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

4. Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

 

 

документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

5. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

6. Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо:

земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

із заявою звернулася неналежна особа;

подані документи не відповідають вимогам законодавства;

заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

(у чинній редакції відсутнє)

Стаття 26. Внесення відомостей до Поземельної книги

1. При відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

2. Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

3. Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

4. Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель (разом із відповідними електронними документами), які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, та зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

(виключити)

 

 

 

 

5. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

6. Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо:

земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

із заявою звернулася неналежна особа;

подані документи не відповідають вимогам законодавства;

заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

 

7. Внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки приватної власності здійснюється відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України.

Зміни до Закону України «Про охорону земель»

Стаття 36. Охорона земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення

-//-

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

-//-

Стаття 36. Охорона земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення

-//-

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

-//-

Зміни до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

-//-

невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);

-//-

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

-//-

невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);

 

 

-//-

Зміни до Лісового кодексу України

Глава 11

ЗМІНА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ЛІСОВИХ ДІЛЯНОК, ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЬ БУДІВНИЦТВА ОБ'ЄКТІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН І ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ

Глава 11

ЗМІНА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ЛІСОВИХ ДІЛЯНОК ДЕРЖАВНОЇ АБО КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЬ БУДІВНИЦТВА ОБ'ЄКТІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН І ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ

Стаття 57. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства

 

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

 

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Стаття 57. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок державної або комунальної власності з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок державної або комунальної власності з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок державної або комунальної власності з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Стаття 58. Вирішення питань про збереження або вирубування дерев і чагарників у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства

У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини.

-//-

Стаття 58. Вирішення питань про збереження або вирубування дерев і чагарників у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок державної або

У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок державної або комунальної власності з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини.

 

-//-

Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

Стаття 53-5. Порушення строку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою

 

 

 

 

Порушення посадовою особою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановленого законодавством строку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою -

 

 

 

-//-

Стаття 53-5. Порушення строку та/або порядку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою, або надання відомостей про встановлені законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією обмеження або заборони щодо використання земельних ділянок

Порушення посадовою особою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановленого законодавством строку та/або порядку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою, або надання відомостей про встановлені законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією обмеження або заборони щодо використання земельних ділянок -

-//-

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права власників земельних ділянок на вільний вибір напрямів їх використання"



1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Право в межах, не заборонених законом, вільно використовувати свою власність є однією з фундаментальних засад існування ринкової економіки та громадянського суспільства.

У той же час, право власників земельних ділянок на вільний вибір напрямів їх використання, будучі закріпленим законодавчо, під час його практичної реалізації стикається з істотними перешкодами, викликаними крайньою забюрократизованістю процедури зміни їх цільового призначення, що закріплена чинними процесуальними нормами земельного законодавства.

Ситуація, коли вибір власником земельної ділянки напрямку її використання відповідно до статті 20 Земельного кодексу України здійснюється у такому ж самому порядку, що й її нове формування та надання у власність із земель державної чи комунальної власності (тобто, в порядку відведення - із багатьма погодженнями, експертизами та затвердженнями) є абсолютно абсурдною.

Такий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності породив на місцях систему тотальної корупції і став одним з головних факторів стримування розвитку населених пунктів та промислових територій, істотною перешкодою для бізнесу та інвестицій.

Водночас, існуючі бюрократичні припони опинилися не здатними захистити інтереси місцевих бюджетів у разі, коли зміна цільового призначення земельних ділянок тягне за собою зменшення їх нормативної грошової оцінки.



2. Мета та завдання прийняття акта

Представлений законопроект розроблено з метою кардинального спрощення правового механізму зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності шляхом переходу від закритого відводного до публічного декларативного порядку зміни, створення економічних механізмів захисту бюджетів від зменшення податкової бази у випадках, коли зміна цільового призначення земельних ділянок тягне за собою зменшення їх нормативної грошової оцінки.

Запропонований у проекті акта механізм покликаний виключити корупційну складову з процесу зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності, дати поштовх розвитку населених пунктів та промислових територій, підвищити рівень капіталізації та інвестиційної привабливості територій, наблизити правозастосовчу практику до європейських стандартів непорушності права приватної власності, а також ввести адміністративну відповідальність чиновників не лише за порушення строків, але й за недотримання порядку здійснення погоджень, забезпечити обґрунтованість та публічність відомостей, на які посилаються посадові особи.



3. Загальна характеристика і основні положення проекту нормативно-правового акта

Законопроект передбачає внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель» щодо забезпечення права власників земельних ділянок на вільний вибір напрямів їх використання шляхом подання у зручний для них спосіб публічної заяви на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про зміну цільового призначення земельної ділянки та отримання через десять робочих днів витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із вже зміненим цільовим призначенням та встановленими законодавством, містобудівною чи землевпорядною документацією обмеженнями щодо її використання за новим (бажаним) цільовим призначенням або відмови у здійсненні такої зміни, яка надаватиметься виключно у випадках, коли використання земельної ділянки за новим (бажаним) заявником цільовим призначенням прямо заборонено законодавством або вищезгаданою документацією. При чому посадові особи відповідних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, інформуючи землевласника про існуючі обмеження або заборони, мають право посилатися лише на ті норми, містобудівну та землевпорядну документацію, які розміщені на їх офіційних веб-сайтах. За порушення зазначеного порядку передбачається притягнення винних чиновників до адміністративної відповідальності.

У разі якщо в результаті зміни цільового призначення земельної ділянки розмір її нормативної грошової оцінки зменшується (тобто розмір податкової бази звужується), її власник повинен сплатити на казначейських рахунок відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування різницю у вартості земельної ділянки за нормативною грошовою оцінкою до та після зміни її цільового призначення.

Також проектом акта встановлюється, що відомості про цільове призначення земельних ділянок приватної власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносяться, не підлягають відображенню у витягах з цього Реєстру, а також не зазначаються в дозвільних документах у сфері господарської діяльності, а відомості про цільове призначення земельних ділянок приватної власності, зазначені у документах, що посвідчують право власності на них, виданих до набрання чинності цим Законом, не підлягають застосуванню і не є підставою для відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Крім того, враховуючи, що публічна кадастрова карта центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, містить масові випадки неправдивих відомостей про цільове призначення земельних ділянок приватної власності, що викликані припущеними адміністратором кадастру помилками у автоматизованому перенесенні відомостей про земельні ділянки, зареєстровані до 1 січня 2013 року, до програмного забезпечення Державного земельного кадастру, Кабінету Міністрів України доручається забезпечити усунення невідповідності відомостей про цільове призначення земельних ділянок, що містяться у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру, відповідним відомостям у документації із землеустрою та інших документах, що стали підставою для їх внесення.



4. Нормативно-правова база у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.



5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів та сприятиме їх поповненню (збереженню податкової бази) завдяки сплаті фізичними та юридичними особами - власниками земельних ділянок різниці у їх вартості (за нормативною грошовою оцінкою) до та після зміни цільового призначення (якщо в результаті такої зміни розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки зменшується).



6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття законопроекту забезпечить безперешкодну реалізацію права власників земельних ділянок на вільний вибір напрямів їх використання, викоренення корупції у зазначеній сфері, покращення інвестиційного клімату, збільшення надходжень до Державного та місцевого бюджетів.